Не спи, бо змерзнеш, вітерець-пустунчик,
Негайно, запрягай своїх коней –
Зима десь заблукала, ти ж везунчик,
Розлігся в сквері, посеред алей.
Давай вже, прокидайся, годі спати,
Ти що не бачиш, снігу ж геть нема?
А раптом хтось сховав її за грати?
Сидить і плаче, може десь, Зима!
Лети, давай, на пошуки хутчіше,
Вже зачекались Зиму малюки,
Ну ж, вітерець, гони коней, скоріше!
Так! Бути диву, з легкої руки!
07.01.2025 р.
Ну ж, вiтерець, гони коней, скор ше!
© Copyright: Татиана Максимова, 2025
Свидетельство о публикации №125010703784
Свидетельство о публикации №125010703784
Рецензии