Землю плуг перерезал... на укр

Землю плуг перерізує, виворіт ґрунту складає,
довгі місяці ліки на рани зима розкидає,
лікар-березень ще прополоще горби спозаранку,
витворяти почне квітень паростками вишиванку.

Не згадає земля ран, обдавши насіння водою,
ніби мати, приклала дитинок до грудей юрбою.
Гарантує веселощі квітам, полям візерунки,
і святкові, травневі, зелені вдягне обладунки.

Невелика, та рідна,  місцевість вирує заможна,
нескінченність краси і за вічність пізнати не можна.
“Здрастуй! –  знов я планеті кричу захлинаючись радо,
– друга матір моя перворідна і долі відрада."

Люди зв'язані близько у цьому суєтному світі,
що усяка людина для неї єдина тут є.
Їй назустріч душа і натруджені руки розкриті,
в унісон завжди б'ються серця і її, і моє.

Щастям повен і болем нестерпним мій досвід життєвий,
горе глибше таїв, вмить ставало добро не моє.
Буде в травах Землі шепіт мій невгамовний вловимий,
не безмовним в утробу вернуся такий який є.