Вспомнить настоящее. на укр
Люд працює до поту чола,
тож мільярди людей прихистила
люба наша планета Земля.
Чом тривога її охопила?
То не коней стрибки по планеті –
ревом гусениць і дизелів
будять знову людей на світанку
роти владою гнаних бійців.
І в чотири нуль, нуль, знов в чотири нуль нуль
б'ють впритул не шкодуючи куль.
На гілках квіти наче горять,
годувати населення хоче
ґрунт. Йому як минути біди,
бо не грім в атмосфері буркоче.
То не крик журавлиний в польоті,
канонада гучніше гримить.
Підіймаючись, мешканці з ранку,
бомб жахливий стрічають візит.
А в чотири нуль, нуль,
знов фашистський наказ,
гинуть люди тут на водночас.
На Донбас впали хмари густі
обдаровують землю дощами.
Так чому без пшениці поля,
що там падає понад містами.
То не опади градові з хмари,
українські тут "гради" летять.
Від посівів таких не кущами,
а хрестами степи мерехтять.
Стій, солдат, в смерті сенсу нема,
тож нехай влада гине сама.
2019 рік
Свидетельство о публикации №125010604503