"До мене, Пегас!"
Він є, та тільки без бика, свині, вівці та птиці,
податками мій скотний двір не стратити поліції,
одна худобина живе, народжена повір'ями –
давнішній Греції гібрид з копитами і пір'ями.
Мій непокірний кінь Пегас летить куди захочеться,
а тут у нього стайня є, і какає і мочиться.
І загнуздати , і приборкати то спроби неможливі,
не матеріалізувати організм у віртуальній шкірі.
Вантаж із пуху не везе, тож себе дорікаю,
навіщо його марного тримаю і плекаю,
жує і день, і ніч слова, а травлення ніяке.
Табун пригнати б муз йому, вірші народить всяка.
Тоді б я був їм акушер, літературний, наче,
поеми, оди би приймав, пародії одначе.
От байку сповивати як – брикається і б'ється.
Коню б іржати, а мені пожерти не вдається.
Ко мне, Пегас! на укр
© Copyright: Анатолий Миронов 3, 2025
Свидетельство о публикации №125010604297
Свидетельство о публикации №125010604297
Рецензии