Я пам'ятаю хату, хлів, солому,
хрущів, що вечірно гули.
Навіщо нам садок вишневий біля хати,
якщо худобу нікому пасти?
Навіщо вся оця цвинтарувата ностальгія?
Бажань немає повернутись в те життя...
Я розумію це бажання повернутись,
мабуть в дитинство, де була кутя.
Все буде добре, бо ж свічки поставили у Храмі,
якого боронили майже 500 літ.
І де ж ховається сьогдні Божа матір,
яка виходила, що би татарів зупинить?
Та ми долаємо і ворогів, та себе,
щоб більше вже худобу не пасти.
Нам більше до вподоби віденьськая кава...
шляхетні стали, мов, як з Лемберга пани.
Ласкаво запросили в дитбудинок,
де в кожному кутку є пацюки.
Де між собою лаються поки ще друзі,
а нам здавалось, що все буде навпаки.
Мої ви любі, під солом'яною стріхою...
Нехай вас й далі Матір береже!
Не треба шоркатися поперед чужинцями,
бо пілкуватися про нас ніхто з них не почне.
Січень. 04. 2025.
Я пам ятаю хату, хл в, солому
© Copyright: Печалилорд, 2025
Свидетельство о публикации №125010506942
Свидетельство о публикации №125010506942
Рецензии