Як в тишу приємно пірнути на мить,
та як і де спокій знайти поясніть.
У грудях щось є таїною жорстокою.
Стукає що?
Стукає що?
Стукає що? Та цурається спокою.
Ось тому від себе постійно я йду,
незваним вертаюся, знову бреду.
Зуху зненацька душа розкривається.
Скільки в мені,
скільки в мені,
скільки у мене їх вже набирається?
Скільки років пролетіло стрімких.
Нахабно, чи може з-за діл гомінких
вподобало мене, безглуздо старається,
лупить життя,
лупить життя,
лупить мене, а само розбивається.
Блякнуть осколки розбитого – дати,
зникаючи десь, неможливо вгадати.
Пам'ять зліпити все марно старається.
Ранок настав.
Ранок настав?
Ранок настав!! Знов життя починається!
Все життя попереду. на укр
© Copyright: Анатолий Миронов 3, 2025
Свидетельство о публикации №125010405664
Свидетельство о публикации №125010405664
Рецензии