Випадковому попутникові
До минулого, ніколи, не вернуся,
в склянку алкоголь не наливай,
ностальгією непройдених походів
душу з грудей зло не виривай.
Заходів безглуздість п'яних
зруйнувала молоді роки,
про хороше спогадів немає,
ніби зовсім і не жив тоді.
Дзеркала є, те, що ми прожили,
у майбутньому все можуть малювати.
Пізно хай, приходить розуміння,
дзеркала ці треба розбивати.
Запитань безвихідних немає,
люстерку не треба нарікати,
відображення мене не засліпило,
я зумів дорогу поміняти.
Случайному попутчику. на укр
© Copyright: Анатолий Миронов 3, 2025
Свидетельство о публикации №125010405470
Свидетельство о публикации №125010405470
Рецензии
