Біля вічного вогню
Тут дме скажений вітер, як реквієм гудіння,
золу думок відносить від вічного горіння.
Ті спогади – гарячи, ніколи не згасити,
щоб відчайдушно завтра, яке прийшло, любити.
Кінець дороги стався, був шлях крутий гранично,
час досі в тому ж ритмі рахує вічність вічно.
Німий камінню запит від мешканців сьогодні,
мовчанням ті надсадним відповідати згодні.
В каміннях спотикання, такий весь білий світ
Прибрати їх все ж можна, а обеліски ні –
йдемо все далі, далі, біль кожного чимдуж –
під кожним постаментом осколки наших душ.
Від частих війн уроків в жорстоких діях досить,
та знов війна в Донбасі життя жертвоприносить.
Безмірна є провина за смерть хоча б одну,
тих треба покарати, хто вніс сюди війну.
13.12.2015
У вечного огня. на укр
© Copyright: Анатолий Миронов 3, 2025
Свидетельство о публикации №125010405348
Свидетельство о публикации №125010405348
Рецензии