Антагонизм. на укр

Антагонізм

Знав його я завжди, у мене є двійник,
зовні він весь як я, та до нього не звик.
Прямо в очі крізь скло на мене поглядає,
біди лише несе, як мені набридає.
     Безліч справ вирішальних мені розвалив,
     від його частих витівок вже посивів.
     Неможливо від нього втекти, віднайде,
     хто шкідливий мені, всіх до мене веде.

Ясний розум його, в мене суміш свербить.
Прилягти б відпочити, кує, уявіть.
Я не вірю, нікому, ніколи, ніде,
він повірить будь-кому, дурниця пройде.
     Я брехливий, а правду він каже завжди.
     Боягуз я, з ним битися – то до біди.
     А куди з ним піти – то суцільна буза,
     там, де бачу я зло, він кричить – "О, краса!"

Все втрачає, кидає і всім роздає,
та звичайно все те, що у мене знайде.
За це лаю його, а йому все одно,
каже, все це його, а моїм не було.
      Він як трактор у праці, не можу я так,
     смачно, вдосталь поїсти, обом тоді смак.
     У обох ще немає кохання, банкнот,
     щастя наше потрапило в лютий цейтнот.

Коли я веселюся, від туги страждає.
На побачення йду, десь шкарпетки ховає.
Дочекається, ух як провчу, ого-го,
заберу всю зарплату, свою і його.
     Безперервно між нами іде боротьба.
     Від його помилок – в мене доля сумна.
     Люд мені співчуває, розуміє таке,
     він з народження в тілі моєму живе.