Розходилася зима, слава Богу,
І наряди соболеві вдягла.
На світанку вже зрядилась в дорогу,
Потішати світ красою пішла.
Прикрашала ліс пухнастим убранням:
І ялини, і похмурі дуби,
Що дивилися на все з хвилюванням,
Розглядали, наче діти, скарби.
Вигравали чарівливо алмази
На ворсистих і м’яких килимах!
А в уяві поставали оази
У якихось невідомих світах.
Розкуражилась зима, розходилась,
Повновладно увійшла у права
І сама на цю красу задивилась,
На казкові і охайні дива…
Споглядала і манишки, і шалі,
І прозористі пухнасті кашне…
А у мріях витворяла деталі,
Щоб потішити роздолля земне…
Розходилась зима
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125010404110
Свидетельство о публикации №125010404110
Рецензии