змеи в снегу

билингва 2025


***
річка сміялася відблисками
побачив карася на поверхні
мить і немає його зник у каламутній товщині
ніби сталевий зуб, що блиснув у глибині рота
річка сміялася 
жовтіла берегами заповнена берегами
вставними щелепами
щелепцями
щелепнями
тіла засмагаючих розімлілі на піску
відкисали в плямисто розсільній воді
дивно бачити як люди повертаються
огинаючи війну
до приватних мирних забав 
так кішка гуляє замінованим полем
незалежно
волохато
презирливо
іноді виходить прикинутися
піти вбік і обдурити світ
що немає війни і здається це взаємно
світ як ООН прикидається
що нічого не бачив

***
река смеялась бликами
увидел карася на поверхности
миг и нет его исчез в мутной толщине
будто блеснувший в глубине рта стальной зуб
река смеялась 
желтела берегами заполненная
вставными челюстями
челюстишками
челюстямбами
тела загорающих разомлевшие на песке
откисали в пятнисто рассольной воде
странно видеть как люди возвращаются
огибая войну
к частным мирным забавам 
так кошка гуляет по заминированному полю
независимо
мохнасто
презрительно
иногда получается притвориться
уйти в сторону и обмануть мир
что нет войны и кажется это взаимно
мир как ООН притворяется
что ничего не видел

***
це перетягування мотузок
перетягування соломинок
між закоханими
ангел на підвіконні золотистий як пшениця
по-котячому вилизував пір'я
кімната занурювалася в чорну яму але вони
світилися ніби фігури з екранів смартфонів
недоїдені пельмені в тарілці
Магелланові хмари
увімкни світильник
комір із металевих укусів
воронки тиші, що затягують між словами
і простими рухами
автомобіль за вікном здригнувся сіпнувся
і провернув в інший бік як фотон
на який вони подивилися удвох
чотири очі злилися в одне
багаторівневе бачення
почуття під час війни оголені як змії в снігу
кидаємося один в одного хвилі пам'яті
центр ваги зміщений ми відкриті вітрам як рани
як поламані квіти в саду
у зубній чорноті ми блискавки
нервових сплетінь
на рентген знімку всесвіту

***
это перетягивание веревок
перетягивание соломинок
между влюбленными
ангел на подоконнике золотистый как пшеница
по-кошачьи вылизывал перья
комната погружалась в черную яму но они
светились будто фигуры с экранов смартфонов
недоеденные пельмени в тарелке
Магеллановы облака
включи светильник
воротник из металлических укусов
затягивающие воронки тишины между словами
и простыми движениями
автомобиль за окном  вздрогнул дернулся
и провернул в другую сторону как фотон
на который они посмотрели вдвоем
четыре глаза слились в одно
много уровневое видение
чувства во время войны обнажены как змеи в снегу
кидаемся друг в друга волны памяти
центр тяжести смещен  мы открыты ветрам как раны
как поломанные цветы в саду
в зубной черноте мы молнии
нервных сплетений
на рентген снимке вселенной