Люблю коли гроза бува
З дощем жаданим навесні,
Коли про неї сповіщає
Зухвалий грім і в ясні дні.
І в небі сонце, та веселка,
Ось бризка дощ і пил летить,
І відпаровує земелька,
І сонце нитки золотить.
З гори біжить струмочок спритний,
В гаю стоїть пташиний гам,
І гамір гаю й шум нагірний-
Все вторить весело громам.
Ти скажеш: вічно юна Геба,
Частуючи богів орла,
Громокиплячий кубок з неба
Вкотре на землю пролила.
P.S. переклад вірша
Федора Тютчева
Свидетельство о публикации №125010203910
Татьяна Королева-Краева 12.01.2025 15:29 Заявить о нарушении