Ми - рука

Нас ще п'ятеро пальців руки, - матерів та донь.
Бережемо своїх дітей від пітьми епох.
Ми – кулак, коли треба, в якому горить вогонь.
І ця Сила розділена рівно поміж п'ятьох.
Ми вціліли душею, хоч не вистачає струн.
І у кожної з нас свої кроки, свої шляхи.
Ми кути пентаграми та захист прадавніх рун,
І підтримка та поміч невидимої руки.
Нас ще п'ять чаклунок, відьом, або берегинь.
І у кожної з нас ворожби неповторний смак.
Задля зілля там знайдуться проліски й полин,
Щоби знов усміхнулася вдача та зодіак.
Бо нас поки ще п'ятеро різних, як п'ять стихій.
І у кожної є десь у шафі скелет старий
Та крило, що ламалося навпіл від ентропії,
І портал в підсвідомість, і молодості настій...

І зростає це Древо, корінням у неба сИНЬ
Колисаючи у долоні своїх дітей.
То шануйте турботу і відданість берегинь,
І тоді допомога полине з усіх дверей.
Буде Вам щит і меч, молитви на відкритий путь.
Буде зірка стежками щасливими Вас вести.
Бо жіночі серця кого люблять, тих бережуть,
Якщо руки на зустріч простягнуті, як мости.
Lena Zhazhkova
31.12.2024.
Переклад.