скелi вчаться дихати

билингва 2016/24


***
фіранки вдуваються всередину:
вітрильник врізався в нашу квартиру,
наповнив кімнатне повітря морем,
блакитною сіллю, на палубі - паркет.
солоні бризки на шпалерах,
і вітер із трояндою в зубах, як з абордажною шаблею -
перекинув вазу, повзе по килиму;
одна мить - і синій світ жбурнув нам в обличчя
інкарнацію, фантом іншої епохи,
мокрі бризки.

так попіл рукописів чинить опір,
наливається плоттю, целюлозою,
і на білих аркушах - проявляються слова,
і кватирки б'ються, луплять одна одну,
як однорукі боксери.



***
занавески вдуваются внутрь:
парусник врезался в нашу квартиру,
наполнил комнатный воздух морем,
голубой солью, на палубе - паркет.
соленые брызги на обоях,
и ветер с розой в зубах, как с абордажной саблей -
опрокинул вазу, ползет по ковру;
один миг - и синий мир швырнул нам в лицо
инкарнацию, фантом иной эпохи,
мокрые брызги.

так пепел рукописей сопротивляется,
наливается плотью, целлюлозой,
и на белых листках - проявляются слова,
и форточки дерутся, лупят друг дружку,
как однорукие боксеры.

***
на ходу випиваю дві чашки кави,
поспішаю на роботу в офіс розчинитися.
так термінатор, верещачи від захвату,
забігає в мерехтливе море кислоти.
захід сонця на тлі синьо-зелених хитких скуйовджених змій
може, краще сповільнитися?
просунути троянду у велосипедне колесо,
стукнути білку в колесі по голові - гей, пригальмуй!
вчиться повільності.
так скелі вчаться дихати - тисячоліттями -
орлиними гніздами із запахом прілих кісток,
запахом холодної манки,
спітнілих буро-іржавих пір'їн.
все, що звучить швидше за класичну мелодію
мене вбиває. стирає. а життя
рухається вперед:
йде по наших головах чемний слон, але я сповільнююся.
лінива фаза. вірші в сто тисяч разів непопулярніші за
твого нового манікюру або
диявольськи бездоганного айфона.
ну, подивимося, подивимося, подивимося.


***
на ходу выпиваю две чашки кофе,
спешу на работу в офис раствориться.
так терминатор, визжа от восторга,
забегает в мерцающее море кислоты.
закат на фоне сине-зеленых зыбких взъерошенных змей
может, лучше замедлиться?
просунуть розу в велосипедное колесо,
стукнуть белку в колесе по голове - эй, притормози!
учится медленности.
так скалы учатся дышать  - тысячелетиями -
орлиными гнездами с запахом прелых костей,
запахом холодной манки,
вспотевших буро-ржавых перьев.
все, что звучит быстрей классической мелодии
меня убивает. стирает. а жизнь
движется вперед:
идет по нашим головам вежливый слон, но я замедляюсь.
ленивая фаза. стихи в сто тысяч раз непопулярней
твоего нового маникюра или
дьявольски безупречного айфона.
ну, посмотрим, посмотрим, посмотрим.