Легкота

Ніщо не зворушить мого океану буття -
У точці спокою я, наче перлинка у мушлі!
Непотріб - поради, здогадки та докази слушні -
Все віддано Богу без докорів та каяття.

 Моя підсвідомість й свідомість - теж в Божих руках -
Уже не лякають ні сни, ні уявлення дикі! -
Течуть вони вільно, як звільнені радісні ріки,
Краплинку мене, позоставлену пісней в віках.

Для чого привласнювать, що не належить мені? -
З чим Всесвіт завжди розбереться і легко, й побіжно!?
А я - відпочину в дощах та на пагорбах сніжних -
Таємна легкота богині, без жахів борні!

Ото вже свобода! Люблю її як вона є!
Здобутки й провини - усе вже мені не належне!
І реють корогви дерев в моїх днях безбережних -
Люблю самоту і всю низку страждань, що дає

Мій Бог. І дальнішня поширилась даль -
Дарунки поквапились всі із колишніх порталів!
Згірчавіє трунок - різдвяне вино наливають,
Тікають від нього всі болі, терзання та жаль!

Нізчимне ніщо моє - вкублиться справді будь- де,
І стежка до Бога, нарешті, у рай приведе!