Поглянь на цей свiт
Це сходить сонце,
Знову дарує світанок,
Усміхається світу вічному.
Поглянь на цей світ - що там?
Де любляче серце?
Чи дарують люди любов
Свою одне одному?
Знову і знову з прощенням
Сонце сходило вранці.
Ще сімнадцять років минуло,
Як було уже сорок.
Божий дар, як тягар для людей -
Доброта в серці.
Серце їх не тремтить у любові -
Там в душі морок...
Може прощення душі не існує,
Слізьми не відмитися.
Сльози упали і стали гіркими -
Бо випала доля така.
Може людина до виру іде
Долі тій підкоритися,
Може її там поглине у вічність
Темна, глибока вода...
Л. Дідусенко 21.12.24р
Свидетельство о публикации №124122406997