Вночі догоряли свічки, застиглими пальцями
обійнявши холодні підсвічники,
десь гавкали пси, а на сході світлішало небо.
Я знала: ми разом назавжди, бо так має бути.
Залишитись мріями, хвилями, фата морганами,
стрічками червоними в легенях сплітатись,
до ранку сидіти, писати на згадку вірші,
плекаючи мрії про зустріч, чекаючи кращих часів.
Але все минає, бо фарби міняють відтінки,
дощі розмивають пейзажі і створюють інші полотна -
із попелу, листя й каміння,
не схожі на ті оксамитові мрії,
що брали в полон наші кволі серця.
Ночью догорали свечи
© Copyright: Жабкина Жанна, 2024
Свидетельство о публикации №124122405221
Свидетельство о публикации №124122405221
Рецензии