Можливо, колись я не встигну тебе дочекатись.
Можливо, на день чи на два, а можливо – на мить.
І шкіри твоєї не встигну вдихнути мускати,
коли серце б'ється прискорено, та не болить.
Бо поруч з тобою не хочеться серцю боліти,
а мріється мріяти так, щоби жить і любить.
З тобою у серці моєму квітуть щастя квіти,
і хочеться в очі вдивлятись – в очах твоїх жить.
Нас наголос вчить розставляти наука розлуки:
вчимося чекати, у пам'яті вічно в боргах...
І квіти у серці, і ніжно мускатнії руки –
так хочеться їх дочекатись... В боргах – як в шовках...
Можливо, колись я не встигну тебе дочекатись
© Copyright: Миклош Форма, 2024
Свидетельство о публикации №124122206018
Свидетельство о публикации №124122206018
Рецензии