Особа найпродавн шого фаху 1999 р украинский

Особа найпродавнішого фаху

Потилиці вже чухати вам пізно і даремно,
бо маю кожного із вас, не помилюсь, напевно.
Хоч молода але завжди в державі дама важна,
хто не пізнав, нагадую, я – "Влада"… буржуазна.
Моя є годувальниця Народна Україна,
теж няньок з-за кордону ще годувати винна.
А панська Україна, то моя рідна мати,
її слабку, та дуже, я буду лікувати.
    З сімнадцятого року вагітність мати мала,
    а я як відродилася, то в класи грати стала.
    Мій клас, звичайно, вищий, він самий найбагатший.
    Клас протилежний – нижчий, рабів, чи то трудящих.
    Народна Україна їх рідна мати, знаю,
    та що вони не зроблять собі я забираю.
    Середній клас заможний і мною так творилось:
    ці на моєму боці, щоб гра не зупинилась.
Мета: щоб в мене повнилось і тіло, і майно.
А вигадали прилади для гри давним-давно:
ринкова економіка – батіг, рабів ганяє,
в кого приватна власність, той пужално тримає.
За мене божі люди з Христосом і хрестами,
трудящих заколисують біблейськими байками.
Є сутенері добрі за долари і центи –
прем’єр-міністри в черзі, ще кращі президенти.
    Невиннiсті з народження не маю, без біди,
    ім’я у кого Капітал гвалтує хай завжди.
    У жінки інтереси, хай розлад всюди, вічні,
    кравці з-поза кордону шлють шати... політичні.
    Чи жити мені довго, не знає навіть Боже,
    та лише громадянська війна згубити може.