Справжнісіньке лиш, звісно, що моє…
Нехай тремтяче трішечки та дивне…
Життя доволі швидко промайне…
Я згодна, але тільки б було мирне…
На кожному шляху своє ім;я…
На кожну мить своя прийде провина…
Немає зараз жодного в нас дня…
Де б не лилась сльоза така нестримна…
На все є своє місце та свій час…
На когось покладаємось безмовно…
Шукаючи, що доброго є в нас…
Та вірячи у краще, безумовно…
І сонце кожен день завжди встає…
Тому воно мені яскраве й вільне…
Справжнісіньке лиш, звісно, що моє…
Нехай тремтяче трішечки та дивне…
(Ніка)
Листопад 2024
Справжнiсiньке лиш, звiсно, що мое
© Copyright: Вероника Удовиченко-Ивашина, 2024
Свидетельство о публикации №124121807742
Свидетельство о публикации №124121807742
Рецензии