Повисла реальність бурулькою вниз,
Тримається все на решітці кристалів.
І привид-душа знову падає ниць,
Неначе вдягнувши кайдани із сталі.
Урвався терпець, та байдуже зимі –
Термометра стовпчик задкує шкалою.
Зі ста намагань дочекатися змін,
Залишився порух, поглинутий млою.
Та й той – ефемерний, закутий у раж,
Частково майбутній, почасти колишній.
Не йде у співзвуччя іржавий пейзаж,
На скатерті білій, з акордами тиші.
Повисла реальність бурулькою вниз,
Ще мить – гостроту переверне на воду.
І скапує час, облизавши карниз…
Втікає потроху кудись на свободу.
18:11, 18.12.2024 рік.
Зображення: https://depositphotos.com/ua/photos
Повисла реальнiсть бурулькою вниз
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2024
Свидетельство о публикации №124121806387
Свидетельство о публикации №124121806387
Рецензии
