А сніг іде, іде... лапатий та м'який,
Вкриває навкруги все білим простирадлом,
Десь сонно дзеленчить, скрипить трамвай міський,
В депо спішить, щоб спати під покровом ватним,
Пухким, білесеньким до ранку, щоби знов,
Людей возити містом, зігрівати трохи...
Все, як раніш, керує усіма
любов...
Коли землі не чують під собою ноги,
Коли мов крила виростають і летить,
Душа, як сніг незайманий, яскравий, чистий,
Назавжди в пам'яті лишається та мить,
Кохання мить! ... Трамвайчик їде містом...
17.12.2024 р.
Зимовий трамвайчик
© Copyright: Татиана Максимова, 2024
Свидетельство о публикации №124121800055
Свидетельство о публикации №124121800055
Рецензии