Про Церкву не т льки

У давні часи, коли сповнилось слово
І жінки насіння на землю зійшло
Щоби відділилось зерно від полови
Насіння померло і... плід принесло.

Насіння - Христос. І своїм воскресінням
Життя Він вдихнув у померлі кістки.
І Церква Христова мов нове насіння
У світ народилась на зламі віків.

Для світу цього ми немов чужорідні.
І Богу були ми чужими колись
 Для Божого Царства ні нащо не гідні
Та Він попри все за нас грішних моливсь.

Ми в світі не ті вибирали дороги,
І падали врешті в багно знов і знов.
А Він омивав нам забрудненні ноги
На ділі являючи Божу любов.

А потім за нас Він помер безневинно
Довівши любов нам свою до кінця.
Із нами повівшись не так як повинно
Увів нас у славу безмежну Творця.

І Церква стоїть попри всі потрясіння.
Її не здолали ні меч ні вогонь
Тому що отримали Боже спасіння
Ми із закривавлених Божих долонь.

Бог нас не полишив у нашій скорботі
І Духом Святим нам нагадує знов
Щоб ми на його працювали роботі
Являючи світові Божу любов.

Молімось за всіх хто далеко від Бога,
Молімось за ближніх і за ворогів.
Молімось коли є на серці тривога,
І навіть коли ми не маємо слів.

Поки діє ще Боже довготерпіння,
Допоки ми не досягнули мети,
Давайте виконувати Його веління
І Божу любов цьому світу нести.