Знову

Коли життя обірветься в імлі,
Перенесе у край, де досі не був -
Все, що беріг, залишу на землі,
Ще й очі, у яких побачив небо...

Та вірю у продовження життя!
Хай не таким - у іншій іпостасі,
А вирину я знов із небуття,
Як літерний квиток в білетній касі...

Бо не зв'язки, тим паче не хабар -
Те, чим у дружнім хизувався колі -
Саме Життя  насправді - Божий Дар -
Й не може буть єдиним шансом Долі.

Що вірую в оце - не дивина,
Хоч не усім, можливо, до вподоби,
У дійсності для деяких вона
Наступна, може,
 що й остання спроба.

Не наслідком мінливостей чи змов
Ця неодмінно виникне потреба -
Але я вірю, що зустріну знов
Ті очі, у яких побачив небо.

Мої бажання - істини прості -
Хай винятково, може загадково,
Для них також в наступному житті -
Щоб відбулась ця зустріч випадкова.

Хоч як я не радітиму - та знай,
Зверни увагу на таке прохання -
На зустріч все ж таки не поспішай.
Чекатиму... Я звиклий до чекання...

...Ось знов мене поетове перо
Кудись веде, і я у мрії лину.
Хоч почуваюсь, начебто Пьєро,
Так, саме той, що в казці про Мальвіну...