Не завмирай, я прошу, дихай так,
Як мрієш жити тут… під вільним небом…
І то мені, напевно, буде знак,
Щоб дущче колисати віру в серці…
У все те добре, що було колись…
А після вдиху стане ще теплішим:
Моя та тво;я впевненість зрослись,
Та голубом одним у мить злетіли…
Злетіли так, як мріють тисячі,
Що вірять у свободу і пророцтво,
У всюди гомінкий дитячий сміх,
Та те, що вже назавжди буде сонце…
Впізнай у собі; самий кращий смак,
Бо іншого тепер вже і не треба,
Не завмирай, я прошу, дихай так,
Як мрієш жити тут… під вільним небом…
(Ніка)
Березень 2024
Не завмирай, я прошу, дихай так
© Copyright: Вероника Удовиченко-Ивашина, 2024
Свидетельство о публикации №124121701351
Свидетельство о публикации №124121701351
Рецензии