Я не розпитую тебе про справи
які вартують більше ніж життя.
Я хочу знати, що ти є на місці,
з якого ти нікуди не втікла.
Що ти окреслила навколо коло
і в ньому вже розібрані місця.
Що ти не зходиш з розуму поволі,
прокинувшись опівночі зі сна.
Що все що було, все перегорнулось
і день новий, він білий, наче сніг.
Проталини висмоктують додолу
надію... віру... оберіг ...
Проте, у колі, наче у музеї,
минулим милуватися кортить.
Я знаю те, що у найближчі роки
майбутнє тобі більше не свербить.
Грудень. 14. 2024.
Свидетельство о публикации №124121507453