Божевiльний човен

----------1----------

Божевільний човен
Розрізає хвилі,
Миготить очима.
Завтра кінець світу,
А я біля моря
Спокою чекаю.

Божевільний човен,
Як ковчег, несеться
По безкраїм морі.
«Що в житті зробив я?» –
Сам себе питаю,
Наче в бога вірю.

А навколо гори,
Парасолі Ялти,
Танці на майдані,
І курортний берег
Все спостерігає
Літній якамоз.

Це чудовий вечір –
Радуватись треба!
А я відчуваю
Бенкет Валтасара
Тут, напередодні
Чесного признання.

Може, й не стане
Страшного нічого,
Та життя змінилось:
То кільце в долоні –
Волею освідчень
На свавілля долі.

А тобі так добре...
На човні злітаєш
Вище суєти.
Най переживемо
Лише день із серпня –
Просто я і ти...


----------2----------

У закоханім мовчанні
Зачаїлася тривога,
Доля влучила раптово
По будинках всіх мирян.
Най хто був і неготовий,
Фатум завжди є безжальний.
Всюди хлинув емоційний,
Неосяжний океан.

Ми спинилися на трасі:
«Вірно нас веде дорога?»
Ні познаки, ні нагоди,
Пошук мрії навмання.
В небі ледь зірки горіли,
Тьмаво падали за обрій,
А навколо простилалась
Мертва, спалена земля.

Більше нікуди чекати –
Або все, або нічого.
Має вирішено бути,
Ходу вже назад нема.
Згодна ти моєю стати,
Чи даремно йшли два роки?
Підемо удвох ми далі,
Або підеш ти сама?

Як на смак нам буде рислінг?
От пізнаємо нарешті –
Найсолодше благородним,
Найсумніше болісним...
Пряністю айви, інжиру,
Екзотичних страв і квітів
Апокаліпсис ковтає
Давні кримські поліси.

У закоханім мовчанні
Тиху відповідь я чую.
Кажеш: «Згодна, так!» – і крапка,
І я наново живу.
Хоч би завтра було тепло,
Вдосвіта відчути моря,
Літа невагомі хвилі
І небесну синяву.


----------3----------

Човен наш затишний
В сторони гойдає
Вище раювання,
Грім понад лиманом.
Не вважай обманом
Потайне бажання!
В насолоді вишні
Я тебе кохаю.

Ти на всьому світі
Мій останній промінь.
Всюди штучне світло,
Зараз сонця мало.
У шкатулці сяло
Щиросердне срібло,
Бо його уліті
Запалив твій пломінь.

Як твоєму морю
Із моїм бурштином?
Будемо щасливі...
Дай скоріше руку!
Яблучним самбуком
Спробуймо же диво!
І стіна так скоро
Знову стане тином.

Чуєш, мир лунає
Відліками бою?
В новорічнім вбранні,
Мов ялинка, мліє?
Зберегу надію
Стрітити світання,
Знову загадаю
Рандеву з тобою.


----------4----------

Та ніч ішла так швидко –
Я навіть не помітив.
Мистецтвом оригамі
Складається життя.
Не раз нам стане хитко
На друзів ворожити,
Дружити з ворогами,
Ховати почуття.

На північ через поле
Я дивлюся ласкаво.
Ми жили там раніше,
Не варто забувать.
Без тих часів ніколи
Собою б ми не стали,
Вони завжди у тиші
Всередині звучать.

А ти така красива,
Здогадлива та ніжна!
Захопленням я повен –
Ненависть лиш ішла.
Нехай лютує злива
І захід запобіжний –
Той божевільний човен
Врятує нас від зла.

День лагідно плюскоче
Тепла солодкі звуки,
І вже забули зорі
Страхи жахливих бур.
Ми дивимося в очі,
Тримаємось за руки,
Де сонце, бриз і моря
Вельветова лазур...