Жизненное

 Н. Бидненко
Життєве
Загинув син, батьки живі –
Вже не заповниш порожнечу:
Душевний біль сутулить плечі
Й сльоза – росою на траві.
Бува, загине вірний пес…
А як тоді дивився в вічі,
Бо ти живий?! Відкинь свій відчай –
В раю собачім він воскрес.
В життя немало є утрат.
Страждають всі: святі і грішні…
Розпорядився так Всевишній:
Пішли у Безмір друг і брат.
А нас Господь ще не забрав…
Які поставив нам завдання?
–  Буття прикрасити коханням
І сяйвом сонячних заграв.
Не марно ми прийшли в цей світ:
Сьорбнувши гіркості полину,
Злетіти з клином журавлиним…
І в нас є крила… Тож в політ!
***
Погиб сын, родители живые -
Уже не заполнить пустоту:
Душевная боль сутулит плечи
И слеза - росой на траве.
Бывает, пропадёт верный пёс...
А как тогда смотрел в глаза,
Ведь ты живой?! Сбрось отчаяние -
В раю собачьем он воскрес.
В жизни не мало есть потерь.
Страдают все: и святые и грешные...
Распорядился так Всевышний:
Ушли на небо друг и брат.
А нас Господь ещё не забрал...
Какие поставил он задачи?
-Жизнь  украсить любовью,
Сиянием солнечных лучей.
Не даром мы пришли в мир этот:
Хлебнувши горечь полыни,
Взлететь с клином журавлиным...
У нас есть крылья...То ж лети!