Згадала я писни про ясени
І в пам’яті моїй вони явились.
Ті , що росли обабіч доріг,
А ми під ними веселились.
Вітерець шелестів їх листям
І я чула мелодію весни.
Що так ніжно мені шепотіла
Мов колискову співала мені.
Під їх шелест я засипала
І прокидалась також від них.
Вдивляючись на них я уявляла
Життя таким же як у них.
Дорогі моєму серцю ясени.
Більше я вас не побачу
Лише у пам’яті я вас збережу
І від туги мало не заплачу.
Бо життя своїм шляхом повернуло.
Давно уже моїх немає ясенів
І лише згадувати залишилось,
той шелест листя мов іх спів.
5.12.2024
Свидетельство о публикации №124121403811