Для заозера

Понад верхами сосен та ялин
яскраве сонце в Білозір'ї встало,
милуюся заозером один,
шкода,що залишилось лісу мало.

Усю красу заозера мого,
я можу лиш один її побачить,
так дуже сильно я люблю його,
бо знаю,що воно для мене значить.

Люблю,коли іде лапатий сніг,
коли замерзли ягоди калини,
а ще у сани,як коня запріг
і зграю снігурів на горобині.

Заозера люблю щасливий сміх,
веселу дітвору на сніжній гірці,
коли бурульки капають із стріх,
як тішаться усі Різдв'яній зірці.

Мені ще до вподоби спів птахів,
вертеп,колядки,дітвори щедрівки,
як в'ється білий дим поверх дахів,
засніжених дерев садів верхівки.

Я трішки відпочити зупинюсь,
там,де Корпай і верби крутобокі,
холодної води зайду нап'юсь
я до Жалихи Валі з Хилобоким.

Заозеру я фарб не пожалів,
для нього в мене вистачило часу,
на хвильку лиш заскочу до Жалів,
вже потім попрямую до капкасу.

грудень 2024
О.чубенко-Карпусь.