У мене в грудях замість серця кришталик солі
Він полишає мене крізь очі соленою водою
І я без волі стаю суворим до чужої болі
Простої людської а іноді навпаки дикої страшної
Навіщо вуха тупим потворам як вони не чують
По й що їм очі лютим курвам що крізь них не бачать
Діти мого народу, народ мій плаче
Якби не дав мені Бог такої лихої вдачі
Руки тонкої, батіг здоровий, а так стою і плачу
Вмиваюсь кров'ю братів маленьких байдуже
ніхто не бачить
ЙВ
138
© Copyright: Богдан Байдюк, 2024
Свидетельство о публикации №124121401621
Свидетельство о публикации №124121401621
Рецензии