139
І в обійми твої я тулюся
Підкоривши свій день свою долю тяжку
А на скон хоч б разок закохатись
Я б нікуди уже й не ходив
Й за пустими не буду ховатись
Зажуривсь, натомивсь, розхотів
Тілко б виспатись як після свята
На дурних нападає любов,
й випадково дається багатство
А тобі подалося в знаки
Обирати найкращих із нас
Настомившись на спадок років
Тяжких мук за тобою ганятись
Я знайшов тебе де не шукав
Як давно хтів з тобою обнятись
ЙВ
Свидетельство о публикации №124121401581