Чи я зіперлась на погану звичку
Й волію праведну знайти відмичку!?
Вчуваю часом пахощі дурману -
Пнусь видертися із самоомани...
Зроблю повітря свіжого затяжку -
Страждати серцем так уже затяжко!
Бо в віці мудрому мені не личить
На роздоріжжі болісно стовбичить!?
О, хоч би знову я движка та дужа! -
Почуйте мене, Бог чи любий друже!
Я вкинута у нурт стрімких печалей,
З якого ліки - геть не вилучають!
Розчарувалась в щасті і нещасті -
Не знаю, як відволікти напасті?!
В безодні пащу болі всі жбурнути
Й, нарешті, в тихім сні нараз поснути!
Порушила терезів рівновагу,
Й нездатна відвернуть від них увагу-
Всі негаразди, що угрузли в пам'ять,
І душу і тіло нескінченно мулять!
Хоча б то штучно, якось- то здорова!? -
Але відмова. Скрізь лише відмова .
Скрiзь вiдмова
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2024
Свидетельство о публикации №124121307010
Свидетельство о публикации №124121307010
Рецензии
Нехай всі печалі згинуть у бескидах! З Любов'ю Маргарита
Маргарита Метелецкая 23.12.2024 10:25 Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 23.12.2024 10:25 Заявить о нарушении