603. Василь Стус. Трать, трать и трать...
только бы снова тебе стало нужно
тащить воз жизни - тяготы и нужды,
что скалками застряли меж провалов
твоей груди разверстой. Трать и трать
и, падая, спускайся ниже, ниже,
где стонет магма, где лютуют вихри,
где языки геенны лопотят.
Трать, трать и трать. До самоисчезанья
дойди, безумец, чтобы, встретив смерть,
молитвенно ладони простереть
над этой вьюгой, и пургой, и хланью,
чтоб там, где озорь оплели дороги,
увидеть царств надземные отроги.
12.VIII.1972
Трать, трать і трать, аби вернути жаль,
аби вернулось прагнення тягнути
візок життя — ці обов’язки й скрути,
що, як дразки, устрягли між проваль
твоїх грудей розверстих. Трать і трать,
спадай, спускайся нижче, нижче, нижче,
де стогне магма, де лютує хвища,
де язики геєнні лопотять.
Трать, трать і трать. До самопочезань
наближся, навіжений, щоб при сконі
дві молитовні довжити долоні
над цю хугу, і віхолу, і хлань,
щоб там, де обрій оплели дороги,
уздріти царств понадземні відроги.
12.VIII.1972
Свидетельство о публикации №124121106278