Щастя мо - ти чого забарилось

Щастя моє - ти чого забарилось
Чекати на тебе вже чАсу нема
Чи так намагалось раніше зустрітись
Що десь заблукало що й шлЯху нема

Якими стежками без мене блукаєш
Ні з ким не зустрівшись згасає життя
А серце тремтить відшукать сподіваюсь
Мені б хоч побачить з тобою життя

Яке воно щастя - велике напевно
Так важко йому що -  аж грузне взуття
Тому ж  бо мабуть мене довго шукає
Або вже знесилилось від небуття

А може те щастя - таке вже маленьке
Крокує полями й ланами життя
Шукає мене щоб спочити хоч трохи
Бо зовсім замучилось бідне дитя

Ти вісточку дай, все на світі покину
І бігти на зустріч до тебе скрізь дощ
Болото й багнюка мені не завадить
Щоб тільки зустрІти тебе довелось

Нехай від знесИлля впаду серед степу
Хай думають всі що мені до смаку
Байдужі усі хтось дивується сміло
Що втративши сили до щастя я йду

Коли ж обезсиленний, збитий зі шлЯху
Впаду на коліна що в крОві від ран
Зібравши всі сили тебе я покличу
І голос проб’ється мій через туман

І станеться диво мене ти почуєш
Протягнеш долоні на зустріч свої
Тебе обійму в свої щирі обійми
І щастя на віки в душі поселю
Городинец Сергей ©

Не забудьте послушать в аудио версии у меня на ютуб канале. Рекомендую!
https://www.youtube.com/c/SergeyGorodinets