Короткі дні. Туман а далі тЕмінь.
Чи дощ, чи сніг достоту не збагнуть. Була раніше тверда, наче кремінь...
А стала, наче ртуть.
НащО зима вибілює волосся?
НащО колишні поверта жалі?
Те все було? І як мені вдалося
піднятися з землі?
Тепер я знаю, кожна днина - свято.
Житейська проза - незбагненний вірш.
Хоч Бог забрав у мЕне забагато,
та дав взамін ще більш.
Я так сумую, часом, так сумую,
за тими, хто пішов у небеса...
Та Господа не поминаю всує,
коли пече сльоза.
То віхола колюча, то відлига...
На краще мо', що не усе збулось?!
А щастя - це лише відсутність лиха
і поряд рідний хтось.
Короткi днi
© Copyright: Ева Сокол 2, 2024
Свидетельство о публикации №124121006758
Свидетельство о публикации №124121006758
Рецензии