Зими лаштунки чарівні
На землю м'яко опустились.
Життя вистава, якось в мить,
Невловимо й тихо зупинилась.
Сліпучий сніг, немов би діаманти,
Запорошив все навкруги.
У лісі, наче ті Атланти,
Дерева зачаїлись до весни.
Калачиком, згорнувшись на колінах,
Муркоче котик ніжно уві сні.
Від полум'я свічок всі загадкові тіні
Линуть прямо у небесну далечінь.
Вони несуть з собою мрії та надії,
На те, що буде все гаразд.
Обов'язково сонечко зігріє
Та заяскравиться для всіх Краса.
Зими лаштунки чарівні
На землю м'яко опустились.
Життя вистава, якось в мить,
Невловимо й тихо зупинилась...
10.12.2024
Зими Лаштунки
© Copyright: Мухина Екатерина, 2024
Свидетельство о публикации №124121006308
Свидетельство о публикации №124121006308
Рецензии