Туман на ветках, как монисто...
І в вікна дихає зима.
Туман на вітах, як намисто:
Прозоро й холодно звиса.
Десь скаче кінь з Морозом білим,
Хурделиця іде за ним.
Трясе рядном старим у дірах,
А десь у хмарах - Херувим.
СпоглЯда з високА на Землю
І думку гіркую гада:
"Чому ж то люди так даремно
Не бережуть того тепла,
Що Бог їм в душі закладає
Через матусі молоко,
Через бабусині молитви,
Через дідусеве добро?"
Яке "добро"?! А те, що в хаті
Зосталось із минулих літ,
Що з піснями рідні -крилаті-
Прийшли із пройдених доріг.
Де терен цвів,цвіла калина,
Де качечка плила в ріці,
Де біля тину там дівчина-
Червона квіточка в руці.
Тут- ще війна... Колись скінчиться...
Не розгубіть же тільки ви
Свого тепла і не скупіться
Віддать ЛЮБОВ... Будьте -ЛЮДЬМИ!
Вже із дворів вивозять листя...
************************
03.12.24.
Фото О.Куннової.
Свидетельство о публикации №124120907025
С уважением и теплом,
Галина Харитоненко Анкута 15.12.2024 20:31 Заявить о нарушении
Лариса Геращенко 16.12.2024 16:50 Заявить о нарушении