Туман на ветках, как монисто...

Вже із дворів вивозять листя
І в вікна дихає зима.
Туман на вітах, як намисто:
Прозоро й холодно звиса.

Десь скаче кінь з Морозом білим,
Хурделиця іде за ним.
Трясе рядном старим у дірах,
А десь у хмарах - Херувим.

СпоглЯда з високА на Землю
І думку гіркую гада:
"Чому ж то люди так даремно
Не бережуть того тепла,
Що Бог їм в душі закладає
Через матусі молоко,
Через бабусині молитви,
Через дідусеве добро?"

Яке "добро"?! А те, що в хаті
Зосталось із минулих літ,
Що з піснями рідні -крилаті-
Прийшли із пройдених доріг.

Де терен цвів,цвіла калина,
Де качечка плила в ріці,
Де біля тину там дівчина-
Червона квіточка в руці.

Тут- ще війна... Колись скінчиться...
Не розгубіть же тільки ви
Свого тепла і не скупіться
Віддать ЛЮБОВ... Будьте -ЛЮДЬМИ!

Вже із дворів вивозять листя...
************************


03.12.24.
Фото О.Куннової.


Рецензии
Очень понравилось: мудро, красиво, с душевной болью за происходящее... Спасибо, дорогая Лариса, за вашу обеспокоенность тем, что творят люди, за умные призывы...
С уважением и теплом,

Галина Харитоненко Анкута   15.12.2024 20:31     Заявить о нарушении
Спасибо, Галина. Но никакие "призывы" не помогут, если у миллионов "крыша съехала " и ремонту не подлежит!

Лариса Геращенко   16.12.2024 16:50   Заявить о нарушении