Галантерейник i кардинал

Цей біль зайшов звідкіль, зродився з-від? —
Цей вірш нудний, як міністерський звіт...
Та годі вже цю паузу тримати:
Про те пишу, що створено Дюма,
Про бій старий, бо то така тюрма:
Комусь — війна, комусь-то — рідна мати,
Якій з любові вибачиш і лють,
І що країни в шахи програють
Кухарчині дитята–кардинали
Безрідним крамарям галантерей,
Торгують що плітками з-за дверей
В усі часи... Та й ми таке зазнали:
Гвардійцями страшного короля
Сьогодні геть усіяні поля
І ворони залізні та скажені
Викльовують воронки на землі;
Констанца п'є отруту у вині
Та падають уламки ла-рошелі
На голови дитячі у садках,
А десь вальсують лебеді та Бах
На кі'стках... за відтяпаний присінок,
Де тонуть марно сиві кораблі
За власний кошт, на кошти чималі.
...А десь крокують хлопці без кінцівок
Навколо побратима у труні,
Її що вкрили стяги чепурні.
Та ті бійці брудні, безсилі, п'яні,
Бо хтось-то бастіону захотів,
Бо друзі є посеред ворогів:
Атосів, Арамісів, д'Артаньянів,
Що роблять рано вдовами жінок.
А десь цивільні ходять у шинок,
Святкуючи розширення кордонів
По скривдженій, по лінії Дніпра,
Вважаючи, що більший нині прав,
Тому мушкета порох нище скроні
Сліпих, як цуценята, хлопчаків,
Полишили що хутко рідний крів
Зі смертю у нерівний бій пограти —
У пеклі станцювати свій танок;
З Богами, що обрадені давно,
Пізнати, вочевидь, державні зради,
Бо вкрай галантерея у ціні;
Міледі недоторкана (...чи ні?!)
Від ката враз відкупиться за гроші;
Бо декому — війна, комусь — рідня,
То й миру на землі нема ні дня,
Бо ті питання крові є найтонші,
Немовби вени виснажених рук.
І лячно, що життя припинить рух,
Бо леді Вінтер трони опосіла;
Бо крамарюють сірий кардинал,
Галантерейник, взятий у загал,
...А двоє ті, доречі, — злюща сила.

07 грудня 2024р.