Давай згадаємо останню мить,
якої в нас ніколи вже не буде.
Я залишаюся... тобі торопа шлях
з якого не звернеш нікуди.
А втім, не хочу про останню мить.
Я хочу в березень коли він стане квітнем.
Я хочу в квітень, де білявая весна
у травні би не зустрічалась з січнем.
Та спогади бажань не відновляють серце,
я вже давно за дротами сиджу,
мандрую стежками твоїми за тобою
і вже нікого більше не суджу.
Перечепилось щось... впало і пропало.
На спогади не вистачає сил.
Даремно щось нове шукати,
коли руками серце припинив.
А втім, так, ще існують сни...
коли мені пасує йти по цій дорозі
і згадувати про останню мить,
коли застигне крок мій на порозі.
Грудень. 07. 2024.
Давай згада мо останню мить
© Copyright: Печалилорд, 2024
Свидетельство о публикации №124120800466
Свидетельство о публикации №124120800466
Рецензии