Ностальг я життя

Моїх років спішать секунди кляті,
летять у вирій зграї журавлів,
та хоч життя віршами не багате,
я бачу сльози на віконнім склі.

Не знаю,де взялася дивна слабість?,
а може це життя щоденний гнів,
моїх років життя болюча жалість?,
про котру розповісти вам хотів.

Коли Господь життя закриє двері
залишу вам усі свої вірші,
що мають кращий вигляд на папері,
які дарую людям від душі.

Моїм віршам тепер нема відбою,
мені ж спокою через них нема,
я жодного не заберу з собою,
бо вже життя закінчується гра.

Вірша рядками мабуть знов грішу я,
погоди з моря годі пантрувати,
поем побільше встигнути спішу я,
прихильників,щоб спрагу вгамувати.

Коли мене не буде разом з вами
поеми,наче цукор в кави чаші,
рядки віршів вам нагадають гами,
про Білозір'я,і про юність вашу.

Впізнати можна всі мої вірші,
вони,як плід жіночої плаценти,
це частка Карпуся Сашка душі,
бо Білозір'я мають всі акценти.

грудень 2024.