Ж нка - це...

Жінка - це...

Жінка – це «чорна діра», -
не та, що ви, певно, подумали, -
справжня – космічна!
Богом Всевишнім відмічена…
Ну і куди ж після цього ти -
Із своїм «білим карликом»?

Вона – сама Вічність,
Саме вона зупиняє час,
А ти волаєш безпорадно:
«Мить, зупинись, ти – прекрасна!»
Саме вона може зробити тебе старцем!..
А може старця – юнаком –
«Велком!»

Саме вона – дівчина твоя і мати, -
Незмінний, здавалось, мов атом –
Саме в ній – обоюдне ваше дитя, -
Пізно вже – не пищи; «Не та!..»

Вона ж тобі – райський сад,
а не те, що римуєш не в лад,
Вона – твої райські кущі,
Ти ж сметани волієш, - де гуще…

Не бійся ж і коли у ній
У голівоньці – «парад планет»:
Замри і слухай шурхіт вій,
Шукай ваш зоряний бювет!..

Саме вона, душу тобі віддавши,
а потім – затамувавши,
Введе – поведе до смерті
(Звірити встигни «смєти»…)

Вона ж тебе омиє,
Як додаткове своє дитя,
Та й поховає,
Віддавши до пекла, чи раю…
П.С….може, колись, доспіваю!

                грудень 2024,
                Харків