Ж нц -повару

Щось від нудьги розклеїлась душа,
хоч давня мрія це Сашка Чубенка,
її я присвятив цього вірша
хорошій жінці- Вірочці Хроменко.

Коли сніжок біленький землю вкрив,
поезіїї рядків писав рівненьких,
в моїй душі великий їх наплив,
цей вірш для жінки-Вірочки Хроменко.

Життя її немов кленовий лист,
зі смаком безнадії і зневіри,
не знав твого я прізвища колись,
тепер вже знаю-ти Хроменко Віра.

Він подарунки вчора їй приніс,
це я про те,що сталося учора,
в якого не від п'янки синій ніс,
це Миколай,що завітав до школи.

Хоч повар,теж,робота не проста.
бо інколи проблеми є реальні,
теж може з'їсти порцію торта,
бо поварує у шкільній їдальні.

Я ще не написав про двох синів,
рядки вірша пишу я без зупину,
про це писати мабуть я не смів,
що з них один боронить Україну.

Перебуваю,мов в кошмарнім сні,
хоч юності років не повернути,
що Вірочка подобалась мені,
не можу досі я про це забути.

грудень 2024
О.Чубенко - Карпусь