Ходив сон,
шукав вікон,
а дрімота
шукав плота.
Тай питає сон дрімоту:
"Де ми будем ночувати?
Вже немає тої хати,
вже немає того плоту...
Вже давно померла мати...
Де дитя оте шукати,
що з тобою колихали
та пісні йому співали?
Ми старі, а хлопчик виріс.
Може, наче птах у вирій
полетів, забув родину
в цю страшну для нас годину?"
"А мені здається, соне,
що не міг він так зробити...
Може, його серце стогне,
наче вбите?
Може, його душа плаче,
що не може він іначе
жити, вмерти? "Гірше може
бути, добрий благий боже?"-
неба він щодень пита".
Сон з дрімотою йдуть далі,
по селу сніжок літає.
Горем пахне темнота.
06.12.24.
Колискова для дорослих
© Copyright: Игорь Касько, 2024
Свидетельство о публикации №124120603066
Свидетельство о публикации №124120603066
Рецензии
Добрый день, Игорь! С большим волнением прочитал твой стих на абсолютно понятном и красивом языке. Вот откуда рождается любовь, то чувство, которое объединяет всех нас. Серце наше стогне, в одной колискове растут наши детинушки, пусть будут любы друг другу.
Ганебных 13.12.2024 14:25 • Заявить о нарушении
Ганебных 13.12.2024 14:25 • Заявить о нарушении