Замотали розум думи,
Наче в бурю корабель.
Всі мої душевні трюми
Рознесла війни шрапнель.
Залишилась я без пульта
І не знаю, як пливти.
А гадки, немов отрута,
Топлять душу в нурті мли.
Придивлюся, мабуть, краще,
Де гуляє тиховій,
Де тепло людей єднає
Світлим променем надій.
Я піду туди, де сонце,
Де приваблива блакить,
Хай мене життя пригорне
У тяжку життєву мить…
Замотали думи
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124120405504
Свидетельство о публикации №124120405504
Рецензии