Осінь.
Ранок. Тихо. Місяць гасне.. Зозуля кукує.
А на Сході хмари в красне. Бог Небо малює.
Туман проспав усю нічку в осоці зеленій,
сонце кинуло на річку доріжку до кленів.
Що стоять як під фатою до річки спустившись,
зачаровані красою, туманом напившись.
Клином журавлі знов хмари ріжуть як перину:
Осені не здержуть чари, щоб тут не погинуть...
Покидають... Як і люди, їдуть хто де знає...
Осінь, ти чарівна всюди, де війни не має.
Припів:
Ранок. Тихо. Місяць гасне. Зозуля кукує.
А на Сході хмари в красне Бог Небо малює.
Осень
© Copyright: Виктор Сенько, 2024
Свидетельство о публикации №124120402427
Свидетельство о публикации №124120402427
Рецензии
Уважаемые Виктор Васильевич и Лариса Сергеевна..!
Спасибо вам за стихи и за то, что вы есть..!!!
Предобрейшего вам здоровья!
Держитесь..!!!
Кланяюсь вам..!!!
Сергей Новиков 19 04.12.2024 11:29 • Заявить о нарушении
Спасибо вам за стихи и за то, что вы есть..!!!
Предобрейшего вам здоровья!
Держитесь..!!!
Кланяюсь вам..!!!
Сергей Новиков 19 04.12.2024 11:29 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.