назустрiч драконам

билингва 2016/24



***
а я втомився від зими,
від чутливого середньовіччя тканини і хутра.
тіло вимагає сонця, як сліпий -
нових тростинок,
як капловухий бовдур - цуценя
на день народження.
зима - це смерть лайт.
білий холодний сон холодильника.
жива, але сонна жаба свідомості
бовтається в банці з живильним розчином,
скляні стінки вкриті інеєм.
душа тренується -
готуємося до запуску в страшний космос післясмертя,
шарудить і блимає купа датчиків,
тривають випробування на
нравову витривалість,
легке позаземне дихання.
Білка чи Стрілка, - обирай собі
ім'я, кличку, назву.
всі імена - як дитячий одяг,
звалений до купи в Освенцимі. брррр.
витягую з себе зимову думку,
як сріблясту скалку,
як чорну нитку зі шлунка.
що ж я таке зжер, Господи...?

***
а я устал от зимы,
от чуткого средневековья ткани и мехов.
тело требует солнца, как слепой -
новых тросточек,
как лопоухий балбес - щенка
на день рождения.
зима - это смерть лайт.
белый холодный сон холодильника.
живая, но сонная лягушка сознания
бултыхается в банке с питательным раствором,
стеклянные стенки покрыты инеем.
душа тренируется -
готовимся к запуску в страшный космос послесмертия,
шуршит и мигает ворох датчиков,
длятся испытания на
нравственную выносливость,
легкое внеземное дыхание.
Белка или Стрелка, - выбирай себе
имя, кличку, название.
все имена - как детская одежда,
сваленная в кучу в Освенциме. бррр.
вытягиваю из себя зимнюю мысль,
как серебристую занозу,
как черную нитку из желудка.
что же я такое сожрал, Господи..?

***
білі, сталеві від пилу тополі чекають дощу,
так морена чекає снігопаду:
от би жменю сніжинок зловити
витягнутим, кам'яним ротом.
так ми чекаємо світлого майбутнього. як буран,
воно має обрушитися на нас, збити з ніг,
як ласкавий і потужний сенбернар облизати обличчя.
звалити нас
на електричний диванчик щастя. але - ні.
лише кристали-леза просочуються в сьогодення,
краплі - конденсат майбутнього, невидима стіна
стримує цунамі часу,
ніби скло тераріуму - алігаторів.
адже прискорення - це майбутнє -
пробіжися алеєю
крізь варанову розлапистість листя,
ось і трохи твого майбутнього. сядь за кермо
і розженешся гарненько на проспекті Науки.
піди в гру, загул або на війну, і ось воно
майбутнє - з радістю поглинає тебе, засліплює,
заражає статуї в саду туберкульозом кісток,
дряпає шилом більма,
майже живі очі.
і неважливо - осяяний ти книжкою чи отуманений жінкою,
кожен твій крок -
вусата балерина з твердого сиру
витанцьовує по тертці, по гострій похилій тертці хвилин.
і не варто прагнути в майбутнє - у стравохід,
коли кролик занурюється у внутрішній світ анаконди,
не заплющуй червоні очі, не прискорюйся, о ні!
чіпляйся з усіх сил кігтями, вухами об стіни,
коли м'язи скорочуються, проштовхують тебе в трубу.
хочеться втекти від майбутнього
у будь-який рукав, відгалуження,
підворіття, мистецтво, творчість, дружбу, любов.
з тобою або без тебе.
боже, вони женуть зграю хом'ячків
віниками по вулиці на забій, назустріч драконам.


***
белые, стальные от пыли тополя ждут дождя,
так морена ждет снегопада:
вот бы горсть снежинок поймать
вытянутым, каменным ртом.
так мы ждем светлого будущего. как буран,
оно должно обрушиться на нас, сбить с ног,
как ласковый и мощный сенбернар облизать лицо.
увалить нас
на электрический диванчик счастья. но - нет.
лишь кристаллы-лезвия просачиваются в настоящее,
капли - конденсат будущего,  невидимая стена
сдерживает цунами времени,
будто стекло террариума - аллигаторов.
ведь ускорение - это будущее -
пробегись по аллее
сквозь варановую разлапистость листьев,
вот и немного твоего будущего. сядь за руль
и разгонись хорошенько на проспекте ленина.
уйди в игру, загул или на войну, и вот оно
будущее - с радостью поглощает тебя, ослепляет,
заражает статуи в саду туберкулезом костей,
царапает шилом бельма,
почти живые глаза.
и неважно - озарен ты книгой или отуманен женщиной,
каждый твой шаг -
усатая балерина из твердого сыра
вытанцовывает по терке, по острой наклонной терке минут.
и не стоит стремиться в будущее - в пищевод,
когда кролик погружается во внутренний мир анаконды,
не зажмуривай красные глазки, не ускоряйся, о нет!
цепляйся из всех сил когтями, ушами об стены,
когда мышцы сокращаются, проталкивают тебя в трубу.
хочется сбежать от будущего
в любой рукав, ответвление,
подворотню, искусство, творчество, дружбу, любовь.
с тобой или без тебя.
боже, они гонят стаю хомячков
вениками по улице на убой, навстречу драконам.