598. Василь Стус. О скрипки слабый звук... вар. Б

О скрипки слабый звук - так капает живица,
о сердце дерева - певучее, как боль.
Плывёт София - и лазоревые птицы
из пропастей взлетают в вертикаль.
По вертикали - выше, выше, выше
летят и стынут мёртвою стеной.
Швырни свой дух - им вслед и немощную душу,
она больна надеждой зряшною и вызревшей тоской/
пустой надеждою
и злой тоской.
В боль только не впадай - до самонареканья.
О, не отдайся боли - но, как меч, носи.
Костром пылает гневное светанье
и в гром играет кто-то многосильный.


 
О скрипки тьмавий гуд — мов скапує живиця,
о серце дерева — співуче, наче жаль.
Пливе Софія — і блакитні птиці
летять по вертикалі — із проваль.
По вертикалі — вгору, вгору, вгору
летять і клякнуть, в мертвий вмерзлі мур.
Пірви свій дух — услід, і душу, завше хору
од марних сподівань і визрілих зажур.
Ні, не впадай у біль — до самонарікання.
О, не впадай у біль — його як меч піднось.
Ятріє ватрою розгніване світання
і грається в громи велешанобний хтось.