595. Василь Стус. Пустые мчат автомобили...
нет ни шофёра ни руля
и ни души в пустой кабине
и нет пустой куда ни глянь
Дороги вьюнятся пугливо
упрятав головы в хвосты
их зажимает перспектива
и лихорадит цель пути
Куда спешишь, раввин потока,
куда ты мчишь, стофарый раж?
Куда алкающую руку
простёр безбожным богомаз?
Как от огня, с аэродромов
стальные ангелы летят
и хмурит бог седые брови
там, где в беззвёздном окоёме
крылами звёзды шелестят.
Порожнi мчать автомобiлi
ні водія ані керма
ані душі в порожнім тілі
ані порожньої нема
Дороги в'юняться лякливо
сховавши голови в хвости
їх затискає перспектива
і б'є пропасниця мети
Куди спішиш, рабине руху,
куди стремиш, стофарий сказ?
Куди простер захланну руку
безбожникові богомаз?
Немов з пожеж, з аеродромів
залізні янголи летять
а бог кошлатить сиві брови
де у беззорянім огромі
крилами зорі лопотять.
Свидетельство о публикации №124120200666