Завжди прощайтесь, мов останн й раз

Мені приснилась ненька при дорозі,
що вже виходжу з батьківських воріт,
уся в сльозах стояла на порозі,
засмучено мені дивилась вслід.

Заозером з матусею прощався,
себе виню усе життя своє,
чом обернутись я не здогадався?,
давно спокою думка не дає.

А мама не змогла тоді признатись,
що незабаром вже залишить нас,
я не наважився із нею обійнятись,
завжди прощайтеся,мов останній раз.

Із нас цього ніхто не може знати,
цей кадр пам'ятаю стільки літ,
в сльозах стоїть рідненька біля хати,
а я з сумками вже біля воріт.

Коли збиратись будете в дорогу,
я вас благаю:"Люди,не спішіть,
погляньте,озирніться до порогу,
і завжди своїх рідних обійміть".

Щоб потім серце не пекло від болю
за те,що попрощатись не змогли,
і не винили ні життя,ні долю,
що ми до них байдужими були.

І щоб ніколи ви не відчували,
нестерпних мук вини і каяття,
ще прошу вас,щоб ви не забували,
сказати слів подяки за життя.

вересень2016
О.Чубенко - Карпусь